1943 рік
На Станиславівщині закрутилося нове першенство. Правда відомо тільки про деякі результати. Загальну картину звичайно зібрати, як воно проходило,важко.
"Спортові вісти" ("Львівські вісті" №87 від 20.04.1943)
СТАНИСЛАВІВСЬКА ОБЛАСТЬ: Першенства:
Заграва — Черник II. 5:1 (2:0). Суддював п. Білик.
Вихор — Чайка 3:0. Ямницький Вихор виграв у Калуші з тамошньою Чайкою. Суддював п. Панашій.
Бескид — Хортиця 4:0 (2:0). Надвірнянський Бескид виграв із креховецькою Хортицею. Суддював в. Кардаш.
Змаг (Тисьмениця) — Пробій (Павелче) 3:0 (воковер).
"СПОРТ" ("Чортківська думка" №22 від 30.05.1943)
Змагання у краю
Станиславівська область:
Черник II-Бескид 4:3. Заграва-Чайка 4:2.
"Спорт у Чортківщині"("Чортківська думка" №26 від 27.06.1943)
БЕСКИД (Надвірна)-БОГУН (Отинія) 4:1.
Звернемось до книги місцевого відомого літератора та ветерана футболу Романа Флиса "Світ — на твоїй долоні" (Львів : Каменяр, 2012):
"В історію "Пруту" вписано одну дивовижну сторінку, яка могла розповісти нам про велику трагедію команди, аналогічну до команди київського "Динамо" в часі війни. Справа в тому, що на Зелені свята 1943 року дислокований в Делятині батальйон мадярських гірських стрільців та польової жандармерії (люди їх боялися більше ніж німців) вирішив виставити своїх футболістів і з гравцями "Пруту" провести матч. А чому б делятинським хлопцям не зіграти, якщо мадяри вибрали собі назву "Gyozo" - переможець? Війна і фронт був далеко, в Галичині мирно, спокійно, ніякої загрози нема для життя людей.
Як розповідали очевидці, на стадіоні не було де протиснутися. Бо людей прийшло на матч сила, себто багато, з Надвірної, Коломиї та навколишніх сіл. І матч розпочався, а суддею на полі був нейтральний поляк з місцевого "Стржельца". За "Прут" грали: брати Михасі , Іван і Лесь Стефураки, Ярослав і Микола Обрубанські, Петро Мигалюк, Петро Гродзіцький, Дзюньо (Йосип) Капчук, Янко Голіней, Дмитро Шевчук, Василь Бойчук і Питюк Іван.
Фізично сильнішими були вояки-мадяри, але технічно виглядали на голову вище футболісти "Пруту" і вони першими взяли ворота мадяр-1:0! Свист, крик уболівальників і гасло якихось відчайдухів "Бий мадярів, скурвих синів!" перетворило стадіон на ревучий збурений вихор людських голосів, які гравцям "Пруту" додавали сили, а мадярів валили з ніг. І другий голь забив верткий і забіякуватий Василь Бойчук. Стадіон не закричав, а заревів так, що в близьких будинках задзвеніли шиби в вікнах і знову голоси хором рвонули:"Бий мадярів, скурвих синів!"
"То не був звиклий футбол,-розповідав мені років сорок тому поштар Дмитро Панасюк,- то була ре-во-лю-ція! Дай народові команду і змели би люди в один мах цілу армію німчаків і мадярів! Ще й тепер чую і виджу все перед своїми очими.
Отож перша половина матчу закінчилася з рахунком 2:0 на користь "Пруту". Мадяри не хотіли, щоб суддею на полі був поляк, махали перед обличчям кулаками і виставили якогось вояка із Закарпаття, що знав українську мову. Але, як показала гра в другій половині матчу, мову він, безперечно, знав, але не мав зовсям ніякої уяви про футбол і якісь правила гри. І розпочалася на полі справжня косовиця ногами - не м'яч, а ноги тепер цікавили мадярів. Обурений народ свистів, улюлюкав на грубість гравців і такий стиль гри пішов мадярам на руку - рахунок став уже 3:2 на їх користь!
Але майстерність робить своє - Дзюник Капчук пробив головою в саму "дев'ятку" зліва від воротаря - 3:3! І знову гурт відчайдухів ожив: "Бий мадярів, скурвих синів!" Невисокий ростом, засмаглий від сонця, з густим чорним волоссям Василь Бойчук був подібний на справжнього мадяра чи турка, і як він забив четвертий гол у ворота мадярів, то на крик мадярів-гравців суддя не зарахував голь, а один з вояків двома ногами скочив і повалив Бойчука на землю. Але Бойчук не був би Бойчуком - він скочив на рівні ноги і вцідив кулаком мадярові в щелепу, аж з носа пішла кров! Мадяри з дикими виразами облич кинулися в бійку на делятинських футболістів - і пішла на всі боки справжня рубка. Хлопців били озвірілі фронтовики, до яких долучилася ціла група мадярів, що прийшли на футбол як уболівальники. Рятувати футболістів від смерті кинулася маса українців - чоловіки, хлопці і жінки. Справжнє побоїще - крики, клятьба, плачі! Німець (німці також були присутні) взяв автомат і випустив дві коротки черги в повітря: переполох стався серед людей страшний. У той час озброєні мадяри розганяли жінок і дітей, а чоловіків оточували кільцем, погорожуючи карабінами. Явно готувалися до кривавої екзекуції. Появилися священники, о.Захар Золотий знав німецьку і щось говорив німецьким офіцерам, які не втручалися у розпорядження мадярів. Хтось сказав, що з Татарова виїхало гестапо, і паніка охопила людей остаточно.
Дійсно гестапо явилося, але,на щастя, серед офіцерів опинився «українець-офіцер-гестапівець» Володимир Яворський, родом із Заріччя, сусіднього через Прут села. Він вніс ясність в цю трагічну ситуацію. Щоб мадяри добре розуміли німців і розходилися по своїх касарнях, гестапівці випустили ще декілька черг з автоматів в повітря. І під таку «веселу музику» на Зелені свята історичний матч з «копаного м’яча» закінчився. Чи знали в Галичині про цю трагедію, хоч і завершилась вона мирно?
Делятинець, вчитель-історик, великий, як для Делятина, прихильник футболу і сам добрий «крайник» і «лучник» Володимир Йосипович Капчук (п’ятдесят повних літ віддав школі!), син знаного в минулому футболіста Йосипа-Дзюня Капчука, що грав історичний матч на Зелені свята 1943 року з мадярами, сам хлопцем (мав тоді вісім років) був на тому матчі, бо їхня оселя знаходилася за якихось сто чи двісті метрів від боїска-стадіону. Голова у хлопця була золота, бо все запам’ятав, що творилося в Делятині у воєнні роки….»
"СПОРТ" ("Голос Підкарпаття" №39 від 26 вересня 1943 року)
ЗА ВХІД ДО КЛЯСИ ПЕРШУНІВ
По закінченні змагань за обласні першенства в цілому краю розіграють між собою мистці областей передостанню рунду, по скінченні якої гратимуть фінал. Мистець і віцемистець фіналу увійдуть до кляси першунів. Як досі виявилося, мистцями поодиноких округ вийшли такі дружини: Перемишль - Лемко (Сянік); Холм - Буг (Холм); Стрий - Ропник (Борислав); Львів - Тризуб (Львів); Тернопіль - Поділля (Тернопіль); Станиславів - Заграва (Станиславов)...
ЗМАГАННЯ ЗА ЧАШУ
По. скінченні змагань за першенства розпочалися змагання за .чашу .Провідника УЦК, що до них зголосилося 66 дружин. У вступних розгривках зустрінулися:
1) Заграва (Станиславов) - Чайка (Калуш);
2) Бескид - Змаг;
3) Хортиця - Пробій (Павелче);
...8) Пробій (Гор.) — Чайка (Тереб.) 6:1;
...10) Прут - Богун (Отинія);
"Cпортове життя Надвірної" ("Львівські вісті"№233 від 12 жовтня 1943 року)
Надвірна,11-го жовтня
"По довшій, бо майже 2-місячній перерві УСК"Бескид" у Надвірній знову проявив свою діяльність.
Дня 12-го вересня м.м. відбулися в Надвірній м'ячеві змагання за Першенство Округи між Клюбами:
"ЗАГРАВА" (Станиславів) - "БЕСКИД"-4:2(3:1)
В 1-ій полугрі перевага "Заграви".В ІІ-ій гра вирівнана.Суддював м-р Пиндус.
Дня 21-го вересня м.м. відбулися в Делятині товариські м'ячеві змагання.
"БЕСКИД"-"ПРУТ"-6:1(1:1)
Суддював Кравчук з Надвірної.
Дня 26-го вересня м.м. відбулися в Надвірній відплатні змагання
"БЕСКИД"-"ПРУТ"-3:1(1:1)
Дня 27-го вересня м.м. відбулися в Надвірній відплатні м'ячеві змагання між дружинами:
АДМІНІСТРАЦІЯ-КООПЕРАЦІЯ-8:4(4:2)
Ввесь дохід з цих змагань в сумі 600-зл. вплачено до каси УОК Делегатури в Надвірній на Фонд Студентів.
Дня 3-го жовтня відбулися в Тисьмениці відплатні м'ячеві змагання за першенство Округи
УСК"БЕСКИД"-УСК"ЗМАГ"-7:2(1:1)
Про подальше футбольне життя наших команд підчас війни нажаль поки що інформації не вдалося віднайти, але надіємось що колись ще відшукаємо...
Наступна згадка про наш футбол буде датована вже 1945 роком. Надвірну представлятиме на футбольних полях команда "Спартак" а згодом "Блискавка"...
Досліджував Олександр Тищенко
Попередні матеріали можна прочитати тут:
Футбол Надвірнянщини у 1940-41 роках
Хроніки футболу Надвірнянщини. 1942 рік
...
|
-->