Футбол Надвірнянщини

Про футбол у Надвірній можна говорити ще у довоєнний період. У такому полінаціональному містечку існувало три команди польська «Бистшица», українська – «Бескид» (заснована 1924 року) та єврейська – «Гакоах», була команда «Strzelec» на кольонії. Останні дві не мали своїх стадіонів, тоді як український «Бескид» тренувався на полі біля Городища, а польська команда мала стадіон біля водозабору. Щоправда, трапився один випадок, коли «Бескид» виграв у «Бистшиці» під час матчу їхній стадіон.

Для підняття престижу українського футболу у 1927 році створили спортивне товариство «Бескид». Тоді у районі сучасного ресторану «Карпати» побудували стадіон. На ньому пізніше тренувалась «Бистшица». Єврейська команда орендувала поле у «Бескида». Усі три команди були досить сильними і тоді грали в одному чемпіонаті. У 1934 році «Бескид» виграв кубок польської газети «Спортивні відомості», а в 1935-му – одержав перемогу у віце-чемпіонаті класу Б.

У Надвірній часто відбувалися футбольні змагання «Бескиду» з польським клубом «Бистшица» та єврейським «Гакоах», і за повідомленнями у газеті вони інколи закінчувалися рукопашним боєм і на грищі, і поза ним.

Футбол у ті часи не був комерційним. Це було суто спортивне і добровільне явище. Хоч поняття сучасного трансферу існувало вже тоді, навіть між національними командами. Відтак, один з футболістів єврейської команди згодом грав за «Бескид», а надвірнянець Костик грав за брошнівський клуб.

У нелегкий повоєнний період молодь гуртувалася у спорті. На місці викорчуваного саду Срібного збудували стадіон «Нафтовик», а в 1947 році на теренах Надвірнянщини з’явилася однойменна команда, яка спробувала вибитися на республіканський рівень. Це було до двох десятків юнаків віком від 19 до 30-ти років. «Нафтовик» у 1952 році виграв золото чемпіонату області. Фінал мав відбутися в Одесі. Як зазначає тодішній гравець Ярема Касюк, його викликали на розмову до голови профспілок України Стратенка і у присутності полковника КГБ дали зрозуміти, що «західняків» можуть не допустити до участі у фіналі. Поїздку відмінили без пояснень для гравців. Таким чином подальше просування в чемпіонаті команди «Нафтовик» обірвав «взаємозв’язок» спорту і політики. Доречно згадати прізвища «старої гвардії» нафтовиків: Декер, Гринішак, Богдан і Михайло Федоришини, Андрійович В., Цівкач, Куриляк, Касюк Я., Срібний Р., Полатайко В., Микола і Василь Костики.

Із 60-х років «Нафтовик» перебував на балансі НПЗ. Найбільших досягнень команда здобула у 70-80-х роках. У 1963, 1965, 1988 роках ставала чемпіоном, а у 1979, 1987, 1994 роках володарем Кубка області. Здобула і міжнародний кубок болгарської газети «Работніче дєло» від 19 серпня 1986 року. Фінал якого пройшов на стадіоні «Нафтовик» у присутності численних надвірнянських уболівальників. У 90-х роках команду знову перейменували на «Бескид».

На початку 50-х років за надвірнянський «Нафтовик» грав Роман Срібний, який згодом став гравцем івано-франківського «Спартака». Ще в 1935 році офіційно створили Всесоюзне добровільне фізкультурне товариство «Спартак», як об’єднання спортсменів-виробників. Тому «спартаківські» команди називали «народними» на противагу відомчим: армійському ЦСКА і міліційному «Динамо». Роман Срібний у 1953-1956 роках працював в облтоваристві «Спартак» тренером, завідувачем лижної бази і, зрештою, футболістом. У 1949 році тренером станіславського «Спартака» став О. Щанов. У 1955 році на першості республіки серед колективів фізкультури виграли матч, а потім і перехідні матчі із севастопольцями за право виступати в класі «Б». Роман Срібний входив до складу футбольної команди майстрів класу «Б» (першість СРСР 1956 р.). Тоді «Спартак» переміг у зональному турнірі класу «Б» і здобув право боротися за перепустку до вищої ліги.

Наталія ЗВАРЧУК,