Поточної неділі у Фитькові на місцевому стадіоні зібралась численна вболівальницька аудиторія. Всі присутні знаходились в чудовому настрої, а приводом була чудова літня погода, і найголовніше – визначна подія для всієї футбольної громади села – одруження основного воротаря ФК «Сокіл» Івана Криски. Щоправда, дещо зіпсували настрій юнаки місцевої команди, а саме вони першими вийшли на футбольне поле. Те, що відбувається в розташуванні юнацького складу «Сокола» залишається загадкою, мабуть, і для самих хлопців. Адже, атакувати 70 хвилин, і не забити жодного гола…більше того, пропустити два голи (краснянські юнаки на 100% використали ігрові моменти) так ще треба зуміти зіграти. Вірогідно, проблема таїться в психологічному настрої команди. Так, що ж відбулось? Господарі поля з перших хвилин заволоділи ініціативою. Показовим є той факт, що гості вперше перейшли на половину поля господарів десь на 19-20 хвилинах. До того часу краснянський захист відпрацював чудово, не даючи змоги фитьківчанам пробивати по воротам. Як результат – за перші 35 хвилин господарі завдали 2-3 удари по воротам. На 33 хвилині рвучкий нападник гостей Андрій Дідоводюк, скориставшись з грубого «обрізу» переднього захисника «Сокола» Олега Шелефонтюка, спокійно перекинув м’яч через воротаря з 10 метрів – 0:1. Шоковані господарі поля з перших же хвилин другого тайму кинулись відіграватися…і на 42 хвилині пропустили другий гол від того ж Андрія Дідоводюка, коли він пробив сильно поміж ноги захисників. До кінця матчу господарі поля мали надію відігратися, але рахунок залишився незмінним. Можна лишень привітати краснянських юнаків, адже це їх перші набрані очки, і то на виїзді.
Матч основних складів був в дечому схожим на матч юнаків, але лишень в тому, що господарі поля володіли ініціативою. На відміну від юнацького матчу тут спостерігався високий темп гри, що його нав’язували гості, і результативність та неабияка інтрига, що зберігалась до останньої хвилини матчу. Краснянські гравці вибрали доволі мудру тактику – гра від захисту і контратаки. Можна відмітити переднього захисника гостей Олега Цімуру, котрий як хвилеріз зупиняв всі атаки господарів. В центрі поля не вистачало Сергія Вишпольського (молодий і дуже перспективний плеймейкер). Подейкують, що ним зацікавився делятинський «Прут». І вдало зіграв нападник ФК «Красна» досвічений Володимир Козубаль. У господарів відзначити можна хіба що Мирона Дмитрука (граючого тренера команди), котрий в центрі поля раз у раз загострював обстановку своїми коронними філігранними пасами. Але на особливу відзнаку заслуговує правий захисник господарів Андрій Гречанюк, котрий зупиняв все, що створювали гості на його фланзі, і з поля Андрія врешті-решт таки винесли, коли на 88 хвилині він отримав сильний удар м’ячем в обличчя і був нокаутований. Щодо гри, то перевага господарів поля була реалізована на 67 хвилині. Це Дмитро Дмитрук з правого флангу зльоту метрів з 20 сильним і точним ударом кладе м’яч в ближню «дев’ятку» - у воротаря гостей не було шансів. Через 3 хвилини гості стараннями Богдана Зубка, котрий точно пробив по центру воріт зрівнюють рахунок – 1:1. Матч близився до завершення і на 87 хвилині краснянські футболісти проявили характер – це Володимир Козубаль забиває м’яч (а перед цим на 80 хвилині попадає в перекладину), виводячи партнерів вперед – 1:2. Вболівальники з Красної вже святкували перемогу, особливо задоволеним був начальник районної податкової служби Богдан Михайлович Нагорняк – він, як справжній патріот свого села відвідує улюблену команду на виїзді і запекло вболівав за своїх улюбленців…але на додатковій 93 хвилині матчу в карному майданчику гостей захисник невдало грає у підкаті проти Івана Поповича і сам постраждалий чітко виконав пенальті – 2:2 бойова нічия. Приємно було спостерігати доброзичливу обстановку за межами поля, де вболівальники обох команд відзначались високою культурою і етичним ставленням один до одного. Також відзначимо високий рівень суддівства. Принагідно хочеться привітати з днем народження Сергія Вишпольського колишнього учня Надвірнянського ліцею від імені його педагогів - автора і Дмитрука І.В.
|