Під егідою федерації футболу України та федерації футболу Львівської області проводяться змагання з футболу пам"яті заслуженого тренера України Лева Броварського присвячені "ЄВРО-2012"(вікова група 1998 р.н.).Це вже третій за ліком турнір з 2010 року.В цьому році він проводиться в чотирьох місцях-у м.Бахчисарай,м.Львові, м.Надвірній,с.Турка Коломийського району.
15-16 травня м.Надвірна,стадіон "Нафтовик"
15 травня,з 18-00
ДЮСШ м.Надвірна 1-3 збірна Львівського центру
збірна Івано-Франківщини 0-0 (по пен.9-8) збірна Вінницького центру
16 травня,з 10-00
матч за 3-е місце
ДЮСШ м.Надвірна-збірна Вінницького центру
фінал
збірна Івано-Франківщини-збірна Львівського центру
нагородження
Броварський Лев РудольфовичМатеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лев Рудо́льфович Брова́рський (* 30 листопада 1948, Дрогобич — † 4 червня 2009, Львів) — радянський та український футболіст і тренер. Рекордсмен львівських «Карпат» за кількістю проведених матчів — 412 (1968-1980 рр.), багаторічний капітан команди. Володар Кубка Радянського Союзу 1969. Грав за збірну СРСР з футболу. Майстер спорту СРСР (з 1969 року). Заслужений тренер України (з 2001). У 2000 році визнаний найкращим гравцем в історії «Карпат».
Вихованець дрогобицького футболу. Закінчив Львівський інститут фізкультури. Починав виступи у команді рідного міста — «Нафтовик» (Дрогобич), яка грала у класі «Б». У 1967 юнак вступає до Львівського інститу фізкультури і потрапляє у поле зору Ернеста Юста — тодішнього наставника резерву «Карпат» (Львів).
Наступного року його зараховують до головної команди і з перших ігор
19-річний Лев Броварський стає футболістом основи. Дебют — 4 квітня 1968
у матчі проти «Балтики» (Калінінград). Наступного року 20-річний
півзахисник виграє разом з командою Кубок країни, а після виходу
львівського колективу до вищої ліги його запросили до збірної СРСР. У її
складі Лев Броварський провів 1 гру — 28 квітня 1971 р. з Болгарією. По завершенні кар'єри Ігоря Кульчицького, Броварський у 1973 році перейняв від нього капітанську пов'язку «Карпат», яку незмінно носив до 1980 року.
Протягом усього періоду виступів за «Карпати» правого півзахисника запрошували найіменитіші клуби Союзу, зокрема, ЦСКА (Москва) та «Динамо» (Київ), але футболіст відмовлявся. Йому вдалося уникнути серйозних травм і пошкоджень, тому за 13 років у барвах «зелено-білих»
гравець встановив рекорд клубу за кількістю проведених ігор, який не
побитий і досі. У першостях СРСР Лев Броварський провів 412 поєдинків,
забивши 47 м'ячів.
Технічний, тактично грамотний і витривалий правий півзахисник, володів сильним ударом та точним пасом, добре бачив поле. Працював з любительською командою «Спартак» (Самбір), був тренером у Львівському спортінтернаті (1985-1988, 1992-1996). У 1989-1990 разом з Валерієм Нєпомнящім працював у Камеруні — Нєпомнящій очолював національну збірну Камеруну, а Броварський тренував молодіжну та юнацьку збірні. Варто зазначити, що на чемпіонаті світу 1990 камерунці зробили фурор, обігравши у групі Аргентину (з Марадоною у складі) і дійшли аж до 1/4 фіналу.
Був головним тренером ФК «ЛАЗ» та СКІФ (Львів), у сезоні 1996/97 — друголігової «Галичини» (Дрогобич), у 1999-2001 роках — вищолігових «Карпат» (Львів), але значних успіхів з ними не досяг.
З 2004 року очолював Західний регіональний центр розвитку дитячо-юнацького футболу.
У 2008 році на честь 60-річчя ветерана ФК «Карпати» навічно закріпив за Броварським футболку із номером 6.[1]
4 червня 2009
року, о 13:30, на 61-му році життя, видатний футболіст і тренер після
важкої і тривалої хвороби помер. Траурна церемонія прощання з Левом
Рудольфовичем відбулася на львівському стадіоні «Україна». Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі. За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, підготовку
спортсменів міжнародного класу, багаторічну сумлінну працю та з нагоди
60-річчя від дня народження нагороджений Президентом України орденом «За заслуги» III ступеня. Також нагороджений «Почесною грамотою» Кабінету Міністрів України, медаллю Федерації футболу України «За заслуги»[2].
Вікіпедія
|
-->