Футбол Надвірнянщини

Міні-чат

НЕЗАБАРОМ

Чемпіонату Надвірнянського району з міні – футболу

Афіша

<

ТРК"Надвірна"

Хмарка тегів

дзюдо самбо шахи Чемпіонат області плавання волейбол бокс 2 ліга 1 ліга легка атлетика баскетбол 2008 Роман Гонтюк Руслан Струк ШШК Інтелект Делятин зелена Ланчин Струк Романенко Луців Зінчук Дутка Тимків Гаврилюк Галушка Михайлюк Харебава Попович Сандир Клюфінський Максимюк Вінтоняк Боднарук Сайко Семенюк Микитин Яковенко Говерла Цуцилів Пнів Середній Майдан Козловський Гонтюк Ільків пожар Остапюк Кретова Куницька Токарчук Першість області Кубок області Надвірна Паньків Ілитчук Губян Пилипяк Гуш чемпіонат України Радошинська Максимович Бойчук Надвірнянський коледж НТУ Поварчук БК НАДВІРНА Онуфрак Голоднюк Льовін Курчук Наливайко шашки район футбол Область Міні-футбол чемпіонат району історія футболу Надвірнянщини дівчата Сокіл Фитьків Прут Делятин Бескид Надвірна Битків кубок чемпіонів міст та районів обл ФК Зелена ФК Ланчин Завадський ФК Перерісль Білі Ослави Надвірняночка Мельничук ФК Битків фото Відео ФКБитків кубок району Пасічна Арсенал Тисменичани ФК Красна Нептун Заболотів ФК Обертин

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


на сайт заходили nrff

На стадіо району

Головна » 2020 » Липень » 3 » Удар у футболі став щасливим даром долі
12:08
Удар у футболі став щасливим даром долі

Я привітав його і по-товариському, і по-родинному дощового 24-го червневого дня. Моє телефонне вітання застало ювіляра на пасовищі з коровиною-годувальницею сім`ї. Отак переплітаються на родинній ниві Ярослава Ковальчука його сільські, газдівські і… футбольні амбіції-хобі.

Народився він шість десятків літ тому у Середньому Майдані у родині Петра й Олени Ковальчуків. Тут промайнули вісім шкільних літ, які продовжилися у Парищенській середній школі. Однорічну працю спортивного інструктора у рідному селі змінив студентством у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті на спеціальності «Агрономія». А далі – будні агронома у рідному селі, інструктором Надвірнянського райкому комсомолу. 27-річним став головним агрономом середньомайданського колгоспу імені Щорса, згодом реформованого у спілку селян «Рідна земля», а через десяток літ очолив це сільгосппідприємство. Згодом – головний спеціаліст і керівник управління сільського господарства Надвірнянської РДА. Протягом двох демократичних скликань – 1998-2006 років – депутат Надвірнянської районної ради від Середньомайданського виборчого округу. Опісля – начальник Надвірнянських насіннєвої та карантинної інспекцій, зараз – провідний фахівець Івано-Франківської обласної фітосанітарної лабораторії. Отакий трудовий офіціоз.

Ковальчук

Та його яскраво доповнює футбольна сторінка. «Спорт номер один», як називають футбол у світі, займає особливу сторінку в житті Ярослава Ковальчука. Ще навчаючись у школі, виступав за юнацьку та основну команду рідного Середнього Майдана у першості Надвірнянського району, а також за парищенський «Колос», котрий того часу був учасником чемпіонату області у групі «В». А в студентські роки його світлина тривалий час прикрашала спортивну Дошку пошани Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Саме на той час припадають роки найбільшого розквіту його футбольного таланту. Він став лідером інститутської команди, яка успішно виступала у різних універсіадах тоді всесоюзного та республіканського рівнів. Ось основні віхи виступів Ярослава у футболі. 1979 рік – «Колос» (Кам’янець-Подільський) – чемпіонат Української РСР серед колективів фізкультури. 1980-1981 рр. – «Урожай» (Єдінці, Молдова) – чемпіонат Молдавської РСР. 1982 рік – «СКА» (Київ) під керівництвом Володимира Мунтяна – Перша ліга чемпіонату СРСР. 1983 рік – «Поділля» (Хмельницький) під керівництвом Андрія Біби – Друга ліга чемпіонату СРСР.

Після закінчення інституту й скерування на роботу за спеціальністю у рідному селі Ярослав продовжив активні футбольні виступи на обласному рівні. У 1985-1988-их грав за надвірнянську «Бистрицю», здобувши разом з командою у 1986-му Кубок Івано-Франківської області (у фіналі відзначився переможним голом), у 1987-му – міжнародний Кубок на приз «Робітничої газети» (у фіналі також відзначився переможним голом), а в 1988-му ставши чемпіонами області. У 1989-1991-их уже у складі коломийського «Покуття» допоміг цій команді 1991-го стати чемпіоном області. А ще в його активі виступи за команди «Сільмаш» (Коломия), «Нива» (Заболотів), «Бескид» (Надвірна).

Ярослав, без перебільшення, є справжнім промотором, невгамовним організатором і довгорічним граючим тренером-капітаном середньомайданської футбольної дружини. Саме з ним пов’язані найбільші футбольні успіхи на районному рівні команди з цього невеликого села. У 1980-1990 роках він незмінно організовував команду для участі у чемпіонатах району та різних кубкових змаганнях. Завдяки його лідерським здібностям як на футбольному полі, так і за його межами ФК «Факел» Середній Майдан тривалий час перебувала серед лідерів надвірнянського футболу: визнана кубковою командою, неодноразово здобувала різноманітні районні трофеї. У той час до твердих і цілеспрямованих вказівок і настанов молодого, але вже відомого у місцевому футболі Ярослава Петровича прислухались, беззастережно виконували їх на полі як старші, так і молодші за віком футболісти-середньомайданці: вчителі й учні, директори шкіл, лікарі, студенти, інженери й механізатори…

А ще однією відмітиною і незамінним дороговказом є для Ярослава його родина. У батьківській сім’ї – старший син, на якого рівнялись молодші брати Валерій і Михайло. З дружиною Ларисою Вакарюк, уродженкою мальовничого села Подвірне Новоселицького району на Буковині, познайомився у студентські роки. У 1983-му одружились і ступили на спільну сімейну дорогу. Дві дочки Мар`яна (старша) і Тетяна (молодша) та середущий між ними брат Петро, а також четверо онуків – особлива гордість Ярослава. Дочка Мар’яна з відзнакою закінчила Київський університет внутрішніх справ, захистила кандидатську дисертацію з психології, зараз працює старшим інспектором з особливих доручень Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області. З чоловіком Денисом виховують сина Олега. Дочка Тетяна з відзнакою закінчила Прикарпатський національний університет за спеціальністю «Біологія» і працює провідним фахівцем Івано-Франківської обласної фітосанітарної лабораторії. З чоловіком Максимом виховують сина Марка.

Син Петро є насправді і вдивовиж продовженням та втіленням батьківської футбольної мрії. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання і Прикарпатський національний університет. У великому футболі зі студентських літ. У різні роки виступав за івано-франківські «Чорногору», «Спартак», «Прикарпаття», де завжди був лідером і капітаном команди. Особливо пам’ятним для батька й сина стали 2007-2018 роки. Саме у цей період Петро перебував далеко від рідної домівки, тому про його футбольні звитяги родичі дізнавались переважно з екрану телевізора, з преси, з інтернету… «Кривбас» (Кривий Ріг), «Дністер» (Овідіополь), ФК «Львів», «Чорноморець» (Одеса), ФК «Слуцьк» (Білорусь), «Істіклол» (Душанбе, Таджикистан), «Клуб Грін Стрітс» (Мале, Мальдівські острови) – ось команди, за які тоді уболівала вся родина Ковальчуків та численні шанувальники футболу та які успішно представляв Петро Ковальчук. Нещодавно він припинив виступи у професійному футболі, продовжує виступати в аматорських змаганнях. Із дружиною Мариною виховують дочку Надію й сина Андрія.

І саме у наймолодших родинних паростках – у внуках – відчувають найбільшу радість і втіху, на них плекають надії ще такі молоді душею Ярослав і Лариса Ковальчуки.

…Мою цікавість, що є найпам`ятнішим у житті і футболі та в чому істинна «солинка» (від «кришталика солі») погляду і задуми-клопоти навколо футбольних проблем у Середньому Майдані й Надвірнянщині та про його прогноз на завтра-післязавтра, а також у чому полягає найтерпкіше побажання ровесникам, друзям, нинішнім ветеранам футболу рідного краю і чи не задумувався всерйоз чи жартома провести своєрідний ветеранський матч з футболу між своїм родинним Середнім Майданом і селом дружини Подвірне на Буковині – Ярослав за своєю скромністю удосталь не задовільнив. Якщо Середній Майдан не без його участі і внеску має футбольну славу, то село дружини більше славиться гандболом, а гандболістки з Подвірного свого часу виступали успішно на всеукраїнських та всесоюзних змаганнях. А от що є якіснішим для нього задоволенням – матеріальним і душевним – у сільському господарстві за спеціальністю чи у футболі, то явно перевага тут за копаним м`ячем. Бо, коли твої футбольні здібності і нахили, методику гри високо оцінили такі футбольні світила славнозвісного київського «Динамо» як Володимир Мунтян та Андрій Біба, то, очевидно, нападникові середньомайданського «Факелу» та пів десятка футбольних дружин вищого рангу Ярославові Ковальчуку є чим пишатися і що передати своїм молодшим футбольним послідовникам. І в цьому – сенс його життя.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

 
Переглядів: 130 | Додав: nrff | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

інші мови

Форма входу

sport.if.ua

Пошук

Календар

Цікаве

партнери

Друзі сайту

Футбол Івано-Франківщини border= Ураган Ів-Фр border= Городенківська РФФ Галицький футбол Нафтохімік-ДЮСШ №3 border= ЖФК Британський Футбол українською Офіційний сайт футбольного клубу ФК -->

футбол юа

Архів записів