Одразу зауважимо, ми враховували винятково «нові» глядацькі місця.
Декотрі з арен реконструйовано частково. Через це наразі пасуть задніх
калуський стадіон «Хімік» чи надвірнянський «Нафтовик». У наведеній
таблиці також не враховані окремі сільські арени, котрі мають по
кількадесят місць.
Ми намагалися бути максимально точними при
підрахунках, однак щодо окремих стадіонів все-таки змушені оперувати
наближеними даними.
Лідером рейтингу цілком прогнозовано став
стадіон «Рух» в обласному центрі – майже 6,5 тис. місць. За ним йдуть
три спорткомплекси, що нараховують від 2 до 3 тисяч – бурштинський
«Енергетик», долинський «Нафтовик» та коломийська «Юність». Позначку в 1
000 місць перетнули стадіони в Рогатині, Городенці і Тлумачі.
Незабаром
перелік арен-тисячників, мабуть, поповнить тисменицький «Хутровик».
Посприяти цьому має кругла дата в житті містечка хутровиків – йому
виповнюється 950 років. Наразі ж Тисмениця залишилася єдиним райцентром,
що не реконструював свою спортивну арену.
Стадіони області з найбільшою кількістю індивідуальних глядацьких місць
Місткість Стадіон Населений пункт
6 650 «Рух» Івано-Франківськ
2 740 «Енергетик» Бурштин
2 664 «Нафтовик» Долина
2 224 «Юність» Коломия
1 688 «Техно-Центр» Рогатин
1 600 «Колос» Городенка
1 496 «Колос» Тлумач
900 «Колос» Турка (Коломийський р-н)
867 «Хімік» Калуш
800 «Колос» Рожнятів
750 «Колос» Косів
732 «Карпати» Яремче
700 «Нафтовик» Надвірна
700 ім. Шая Королівка (Коломийський р-н)
650 «Колос» Снятин
560 «Карпати» Брошнів-Осада
500 ім. Поворозника Богородчани
500 с. Вербовець (Косівський р-н)
450 «Авангард» Кути
400 «Юність» Сваричів (Рожнятівський р-н)
250 «Юність» Тужилів (Калуський р-н)
342 «Гірка» Івано-Франківськ
320 «Колос» Галич
250 «Наука» Івано-Франківськ
250 «Цементник» Ямниця
Примітка.
До таблиці не включені стадіони ім. Героїв-пожежників та ОДЮСШ в
Івано-Франківську, на яких не проводяться футбольні матчі, а також
стадіони з незначною кількістю місць.
Найбільші футбольні арени Івано-Франківщини
6 650
«Рух» Івано-Франківськ
Відкритий - 1908-09 рр.
«Рух»
– одна з найстаріших арен України. До Другої світової війни стадіон
належав міській Касі Ощадності, опісля і аж до 1980 р. – товариству
«Спартак». У 1981 р. споруда перейшла на баланс заводу «Позитрон» і
отримала назву «Кристал» (за іменем заводського спортклубу), з початку
1990-х – комунальна власність міста. По завершенні реконструкції, яка
триває вже чверть століття, стадіон вміщуватиме 20 653 глядачі.
2 740
«Енергетик» Бурштин
Відкритий - 1976 р.
Попри
те, що бурштинський спорткомплекс торік відсвяткував своє 35-річчя, він
є одним з наймолодших у регіоні. Раніше футбольні баталії у містечку
відбувалися на березі річки Гнила Липа. Однак із вводом в дію
Бурштинської ТЕС ця місцина опинилася на дні водосховища, панорама якого
відкривається з трибун арени.
2 664
«Нафтовик» Долина
Відкритий - 1973 р.
Долинська
арена будувалася у 1969-73 рр. на тодішній міській околиці. Раніше
футболістам слугував стадіон у старій частині міста, зведений ще у 1936
році. Він також іменувався «Нафтовиком» й досі перебуває у «робочому
стані».
Охололі чаші
Стадіони Івано-Франківщини зрідка заповнюються вщерть.
Часи,
коли стадіони, наче магнітом вабили щотижня тисячі глядачів, давно
канули в лету. Тож популярний колись вираз «на трибунах яблуку ніде
впасти» теперішнє покоління журналістів практично не вживає. Сучасні
спортивні арени заповнюються вряди-годи. І все ж вони були, є і,
сподіваємось, надалі будуть своєрідними візитівками населених пунктів.
Дві
закопані жердини, з’єднані поперечкою. На відстані ста метрів ще одна
така конструкція. Довкола невеличкий рівчак або сяк-так проведена лінія з
піску чи тирси. Так починалася історія чи не кожного прикарпатського
стадіону. Хто був першим, нині встановити неможливо. Та відомо, що дві
арени Івано-Франківщини вже перетнули поважний рубіж у сто років – «Рух»
в обласному центрі (перша назва – боїско Каси Ощадности) та коломийська
«Юність» («Сокіл»). Відомості про проведення тут «футбальових змагань»
датовані ще 1909 роком.
У 1914-му було відкрито стадіон «Наука»
(тоді «Сокіл»). На його схилах розмістилися імпровізовані трибуни, поруч
з футбольним полем були облаштовані легкоатлетичні сектори. 1914 роком
датовано й перший футбольний матч у Калуші, що пройшов на березі Сівки.
Подальшому розвою спорту завадили воєнні дії, що на теренах нашого краю
тривали з невеликими перервами з 1914 до 1920 року.
Першим
стадіоном у сучасному розумінні стала інша арена – 49-го піхотного полку
у Коломиї. Вона постала у 1924-25 рр. Споруда вражала своїми розмірами:
футбольний газон відповідав би вимогам навіть ХХІ сторіччя, бігові
доріжки мали достатню протяжність та правильний овал, від негоди
глядачів захищала крита трибуна. Стадіон було зруйновано восени 1939-го,
коли на ньому стали табором червонозоряні танки.
До прикладу, в
обласному центрі трибуна для глядачів з великими труднощами була
відкрита лише у вересні 1927-го, а бігові доріжки з’явилися ще пізніше.
Варто зауважити, що вхід на стадіони був платним. Квитки для членів
клубу-господаря були дешевшими, аніж для пересічних мешканців. Знижки
були передбачені також для військових. Що цікаво, вартість квитка
залежала від чину – рядові платили менше за офіцерів. Спершу на
стадіонах не було навіть лавок, тож для поважних персон виносили
розкладні стільці.
Найбільш цікаві матчі збирали пристойну, як на той
час, аудиторію. Приміром, у 1931 році поєдинок віденського «Гакоаху» у
Станиславові відвідало 3 000 глядачів, а в Коломиї – 1 500. Тоді ж
домашній матч надвірнянської «Бистриці» проти команди з Рахова (на той
час - Чехословаччина) зібрав 600 вболівальників.
До середини минулого
століття майже всі споруди на стадіонах були виконані з дерева. І лише
потім вони поступово були замінені залізобетонними конструкціями. В
радянські часи навіть матчі обласного чемпіонату збирали переповнені
арени. Тепер аншлаги – рідкість, хоча вхід на стадіони майже всюди є
вільним. Власне з цієї причини в протоколи матчів вносять лише приблизні
(найчастіше – завищені) дані щодо кількості глядачів.
Якщо оперувати
офіційними даними, то рекорд відвідуваності прикарпатських арен було
встановлено 27 вересня 1973 року. На матч івано-франківського «Спартака»
проти кишинівського «Ністру» прийшли 15 600 глядачів! Дещо менше
вболівальників були присутні на матчах з ярославським «Шинником» (15
300) і одеським «Чорноморцем» (15 100). Нагадаємо, що в 1973-му
«червоно-білі» дебютували у першій лізі чемпіонату СРСР.
За часів
незалежності найбільший інтерес викликали матчі «Прикарпаття» з
київським «Динамо». Тричі – у 1992, 1995 і 1996 рр. у протоколи вносили
число «15 000» (зауважте, ці матчі відбувалися на «Електроні», офіційна
місткість якого вдвічі менша), а в 1997-му – 19 000 при офіційній
місткості «Руху» 14 500. А от після кубкового протистояння «Спартака» з
«Динамо» в 2005-му, коли стадіон також був переповненим, вирішили не
виходити за «рамки дозволеного» – 14 000. Щодо протистоянь у нижчих
дивізіонах, то тут пальму першості утримує друголігова дуель калуського
«Хіміка» і тисменицького «Хутровика» – 7 000 глядачів.
Сторінку підготував Володимир ГОРОЩАК
"Західний кур"єр"
|
-->