Футбол Надвірнянщини

Міні-чат

НЕЗАБАРОМ

Чемпіонату Надвірнянського району з міні – футболу

Афіша

<

ТРК"Надвірна"

Хмарка тегів

дзюдо самбо шахи Чемпіонат області плавання волейбол бокс 2 ліга 1 ліга легка атлетика баскетбол 2008 Роман Гонтюк Руслан Струк ШШК Інтелект Делятин зелена Ланчин Струк Романенко Луців Зінчук Дутка Тимків Гаврилюк Галушка Михайлюк Харебава Попович Сандир Клюфінський Максимюк Вінтоняк Боднарук Сайко Семенюк Микитин Яковенко Говерла Цуцилів Пнів Середній Майдан Козловський Гонтюк Ільків пожар Остапюк Кретова Куницька Токарчук Першість області Кубок області Надвірна Паньків Ілитчук Губян Пилипяк Гуш чемпіонат України Радошинська Максимович Бойчук Надвірнянський коледж НТУ Поварчук БК НАДВІРНА Онуфрак Голоднюк Льовін Курчук Наливайко шашки район футбол Область Міні-футбол чемпіонат району історія футболу Надвірнянщини дівчата Сокіл Фитьків Прут Делятин Бескид Надвірна Битків кубок чемпіонів міст та районів обл ФК Зелена ФК Ланчин Завадський ФК Перерісль Білі Ослави Надвірняночка Мельничук ФК Битків фото Відео ФКБитків кубок району Пасічна Арсенал Тисменичани ФК Красна Нептун Заболотів ФК Обертин

Статистика

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0


на сайт заходили

На стадіо району

Головна » 2012 » Лютий » 13 » Не про "Прикарпаття".Розмова з Петром Івановичом Кушликом
10:40
Не про "Прикарпаття".Розмова з Петром Івановичом Кушликом
Оскільки про ПФК «Прикарпаття» наразі писати нічого, принаймні нічого втішного, то кореспондент «МАТЧу» говорив з Петром Івановичем про його футбольні досягнення, про його друзів, про сім’ю та перспективних футболістів.
Про Курбана Бердиєва та Тараса Михалика. Про «Волинь», «Закарпаття» та «Відзев». Про Чемпіонат СРСР та Чемпіонат України. Петро Іванович Кушлик розповів «Матчу» про свій футболний шлях.
- Петре Івановичу, оскільки ситуація з клубом, котрий ви зараз очолюєте, складна і не вельми приємна, давайте поговоримо про речі приємні. У цьому році минає 25 років з часу вашого, напевно, найбільшого тріумфу в Україні як тренера. Розкажіть, будь-ласка, про той далекий 1987-й.
- Коли ми починали у Надвірній (1986-1987) я, як тренер, мусів привезти форму, дітсати м’ячі, помалювати ці м’ячі, зібрати  команду а потім її ще й тренувати. Колись тренер замінював усіх. Тоді багато зробилося у Надвірній... Але тоді була "Робітнича газета" з подачі та допомоги якої усе робилося.
Цього року, до речі, виповнюється 25 років з часу коли команда"Бистриця" Надвірна завоювала всі титули (1986 р. - Володар кубка «Робітничої газети», 1987 р. Володар кубка області , Володар суперкубка області, Володар міжнародного кубка газети «Работническо дело» (Болгарія). Це тоді було не так просто. Грали з суперниками з Болгарії ("Враца" 1:1 на виїзді. Тоді  Микола Пристай забив гол на 60 хв., а болгари зрівняли на 84-ій з пенальті.  Та 1:0 вдома. Відзначився Василь Чіх, котрого з нами уже немає). 
На стадіони тоді приходило біля семи тисяч глядачів. І хто був спонсором - місцевий лісокомбінат. Зарплати були тільки у запрошених -4-5 виконавців. Решта всі були свої – з заводу. Хтось був на роботі влаштований, хтось взагалі грав заради інтересу. І приїжджих було тільки четверо а не так, як сьогодні у деяких наших командах, де тільки четверо-п’ятеро своїх. 
За надвірнянську команду тоді грали працівники заводу. Помагали ж -директор заводу Лінівський Роман Дмитрович, заступник директора Лелюх Дмитро Іванович, інженер Гандзюк Володимир Михайлович а директором стадіону був воротар команди Лютак Мирон.
 Тоді ми з Надвірною виграли все, що можна було.
От так і тепер має бути. Футбол вимагає жертв. Футбол вимагає праці 24 години на добу.
До речі, у цьому році минає також 40 років від виходу Івано-Франківського «Спартака» у першу лігу Радянського футболу (У 1972 році команда «Спартак» зіграла у Сімферополі перехідну гру з командою  «Даугава» з Риги). Також  40 років виповнюється з часу перемоги команди «Зоря» Луганськ у Чемпіонаті Радянського союзу.
Тож дат доволі  багато.
- У чому ж проблема нинішнього Прикарпатського футболу:
- У системному підході. У перспективі. Почнемо з того, що у нас є багато талановитих дітей, але вони не мають не те, що стимулу, - вони не мають елементарних умов для підготовки. Подивіться по наших школах: рідко де є душові кімнати, іноді дітям доводиться навіть перевдягатися на лавках біля стадіону. Це не робота. Я 9 років працював у Польщі   то такого не бачив. Подивившись на це все дитина починає всерйоз задумуватися чи працювати далі, чи йти вчитися поки не пізно.
Тепер далі: а на кого має рівнятися молодий футболіст. До чого має прагнути? Виграти чемпіонат області зараз не престижно. А про щось інше говорити серйозно - як показала практика останніх років - не реально. То чому ми потім плачимося, що прикарпатські юні футболісти грають у інших клубах? Візьмімо, наприклад, команду "Скала",  про котру усі заговорили у нинішнє міжсезоння. Так у них три спонсори і вже чотири чи п’ять філій по західній Україні. Там створені усі умови, котрими не може похвалитися ні "Прикарпаття" ні "Енергетик". А де грає ця команда - чемпіонат Львівщини.
У нас же все пішло на міні-футбол, на баскетбол. Звичайно і в ці види спорту потрібно вкладати гроші, але першопровідником спорту на Прикарпатті завжди був футбол.

ПРО ТРЕНЕРІВ
- Ви безпосередньо знайомі з нинішнім наставником львівських «Карпат». Розкажіть, як становлювався Шаран як тренер (у 2007 році саме П.Кушлик взяв на роботу В.Шарана у ужгородське «Закарпаття» на посаду старшого тренера, і вже після 11 матчів сам Шаран став головним).
- Так сталося, що у мене тоді не було людини, котра б могла допомогти у роботі. Тому я запросив Володю Шарана. Він одразу ж погодився. Було це ще в ужгородському «Закарпатті».
Це була, по суті, його перша серйозна практика. Я йому довіряв, працювали ми майже цілий рік. Як тренер Шаран футболіст намагаєтьсяпоставити команді видовщну гру. Думаю у «Карпатах» у нього все вийде.
- А як вам робота під керівництвом Кварцяного?
- Роки роботи з Кварцяним згадуються також з великою приємністю. Адже усе, що він задумував -  він втілював у життя.  За два роки ми зробили з «Волині» команду вищої ліги. Потім дійшли до півфіналу Кубка України у котрому в Києві поступилися «Динамо» 1:0.
У нього є своя специфіка роботи. Він завжди давав хлопцям зрозуміти що на полі треба працювати а не відбувати номер. Тому й бувало, що на поле виходив один футболіст, а вже за 10 хвилин його могли замінити.
До речі, Кварцяний у Луцьку зараз залишив хорошу плеяду молодих футболістів. Шкода, що так сталося з його кар’єрою.  Сподіваюся, все налагодиться.
- Що можна, а чого не можна у команді Кушлика?
- Звичайно кожен з футболістів може собі дещо позволити. Але щоб карати за ці речі - треба мати чим карати. А як немає важелів впливу то що тоді можна зробити. Потрібно словами достукуватися до хлопців. Принаймні за моєї присутності в клубі футболісти собі нічого такого не позволяли.

ПРО МИНУЛЕ
- Хто відіграв у становленні вас, як футболіста, головну роль?
- Я почав кар’єру у Калуші. Грав за юнаків. Потім потрапив у Франківськ, де мною вже почали опікуватися Степан Рибак, Михайло Гнатишин. Це ті люди, що мені помогли стати на ноги.
-При  кому ви відбулися як тренер?
- Тренером я у Польщі став сам. Працював там 9 років. Щодня потрібно було доводити, що ти спеціаліст. І я радий, що мені вдалося дійти до команди вищої ліги («Відзев»). Там тоді грали дуже серйозні футболісти. Після Польщі була «Волинь» (5 років), два роки віддав «Закарпаттю» і після цього у мене затягнулася епопея з «Прикарпаттям». Шкода, що наразі немає можливості зробити у нашій області серйозну команду.
- Кращий футболіст, з яким вам доодилось працювати.
- Тарас Михалик. Спочатку він грав нападника. Потім зайняв позицію правого півзахисника. Потім я планував поставити Михалика у центр захисту. Тоді ще у «Закарпатті» на цій позиції грав Чижевський, котрому було 37 років. То я хотів підготувати йому достойну заміну. Тоді в Ужгороді виступали Кобін, Кополовець, Галайда. Багато гарних хлопців, котрі тепер достойно виступають у великих клубах.
- У «Динамо» Михалик з  вашої подачі?
- Я радий, що мені вдалося допомогти цьому хлопцю. У нього вже тоді спостерігався значний прогрес. Хочу сказати, що у нас з ним дотепер збереглися добрі стосунки. Фактично я привів у «Динамо» двох футболістів – Лужного Олега 1988 рік (котрий тоді починав у Луцьку) та  Тараса Михалика.
- Про вищу школу тренерів: з ким вчилися з відомих футболістів/тренерів.
- Багато було тоді цікавих людей. До сьогодні підтримую стосунки з Курбаном Бердиєвим («Рубін»  Казань), Старковим Олександром (зараз тренерує Азербайджан), Мухановим, Соловйовим («Торпедо» Москва тренер юнаків).  Зідзвонюємося з ними на свята. Поздоровляємо один одного з Днем народження.
- Знаю що ви плануєте відкрити футбольну школу імені Кушлика. Пригадується майже аналогічний проект з «Нікою». Що тоді не склалося?
- Ми не знайшли для проекту ділянки, на котрій можна було б розмістити штучний футбольний майданчик. І на тому все завершилось.
- Найпамятніший сезон Кушлика?
- Їх було три: перший у 1972 році – вихід «Спартака» у вищу лігу СРСР; другий - вихід «Волині» до вищої ліги України (Кушлик -  помічник Кварцяного). А третій - мабуть найкращий сезон - коли очолюване мною «Закарпаття» здобуло перепустку в українську еліту.

3. ПРО ТЕПЕРІШНЄ
- Чи слідкували ви за чемпіонатом області.
- Звичайно.
- Кращий гравець області.
- Нестерук. Найбільше забив. Значить кращий.
- Кращий молодий гравець області.
- Немає.
- Чи надходять вам пропозиції з інших клубів.
- Переговори ведуться завжди, але ніколи нічого не відомо до кінця. Тобто до підписання контракту.
- Команда  сезону від Кушлика.
- Тлумач.
- Кого з тренерів вважаєте найперспективнішим у нашій області?
- Серед тренерів дорослих колективів – напевно нікого. Серед тренерів юнаків  - Поптанич та Москвін. А взагалі: ну що таке тепер тренер?- дали команду, дали екіпіровку, дали фінансування - тренуй і перемагай. Тепер це, швидше за все, мотиватори. Адже у команди-чемпіони набирають переважно навчених футболістів.

ПРО СІМ’Ю
- Чи продовжується футбольна династія?
- Наразі ні. Думалося, що гратиме молодший син Андрій. Але я тоді не зміг йому приділити достатньо уваги, оскільки був у Польщі. Тепер і Олександр і Андрій мають гарну роботу і я ними можу гордитися. (Андрій – стоматолог, Олександр – директор фірми).
- Найбільше сімейне свято
- Новий рік. Різдво. Збираємось усі на батьківщині, в Калуші. Батьків уже немає проте зимові свята завжди проходять у колі рідних людей.
- Дякую Вам за розмову. Всього найкращого.

Володимир Капусняк

"МАТЧ"
Переглядів: 940 | Додав: nrff | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

інші мови

Форма входу

sport.if.ua

Пошук

Календар

«  Лютий 2012  »
НдMoTuWeThFrSa
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829

Цікаве

1

партнери

Друзі сайту

Футбол Івано-Франківщини border= Ураган Ів-Фр border= Городенківська РФФ Галицький футбол Нафтохімік-ДЮСШ №3 border= ЖФК Британський Футбол українською Офіційний сайт футбольного клубу ФК -->

футбол юа

Архів записів