Футбол Надвірнянщини

VS      

            Звітний поєдинок істинно став справжньою подією для фитьківських любителів футболу. По-перше, гра відбувалась в гостях у основного суперника по турнірній таблиці в боротьбі за вихід у вищий дивізіон районного чемпіонату. По-друге, зійшлись дві різні футбольні школи…школи оригінальні і самобутні…два колективи, що сповідують атакуючий і видовищний футбол. По-третє, в Ланчині фитьківські футболісти переважно програють (принаймні давно вже не вигравали). По-четверте, ланчинські юнаки винні були сім голів своїм опонентам (і тренери соколят про це своїм вихованцям нагадали). По-п’яте, ми їхали в районний центр до команди, котра має в чотири рази більший обсяг людського і фінансового ресурсу для розвитку футболу і хотіли, водночас, подивитись на свій справжній рівень підготовки.

       З усього побаченого на футбольному полі і за його межами, ми залишились загалом задоволеними. Ланчин справив дуже приємне футбольне враження.

     Перший удар взяв на себе юнацький склад фитьківської футбольної школи. Склад команди гостей: Бакота Дмитро, Дутчак Мирон, Сагайда Ростислав, Нарожняк Іван, Багрійчук Іван, Дутчак Андрій (Бакота Іван, 60), Середюк Денис, Балабан Ярослав (Балабан Юрій, 36), Гавриленко Степан, Дереш Василь, Дмитрук Мар’ян.

      Без перебільшення увесь перший тайм господарі поля домінували на полі в юнацькому матчі. Особливо відзначу вміння ланчинських юнаків переходити від атаки в напад фланговими проходами на швидкості, передаючи нападникам точні передачі. Роботи у фитьківського захисту на чолі з Мироном Дутчаком вистачало. Однак, на 15 хвилині матчу обрізалися на лівому фланзі Ярослав Балабан і Ростислав Сагайда, дозволивши Михайлові Яремину віддати філігранний пас в розріз на Михайла Іваночка. Михайло пройшов по правому фланзі метрів з п’ятнадцять і пробив сильно і точно у ближній кут з 15-17 метрів – 1:0. До кінця першого тайму господарі поля мали ще декілька моментів і кілька небезпечних стандартів, але на перерву команди пішли за рахунку 1:0.

       В другому таймі на поле вийшов Юрій Балабан. Ця заміна додала впевненості діям гостей, і на 37 хвилині рахунок зрівнявся. Степан Гавриленко подав кутовий на ближню штангу, а Юрій Балабан майстерно зрізав у ближню «дев’ятку» - 1:1. Піймавши настрій гості значно вирівняли гру. Більше того, гості активізувались в нападі і на 46 хвилині забили гол. Після розіграшу чергового стандарту в штрафному майданчику господарів розгубились захисники в боротьбі за м’яч і за третім ударом (спочатку Гавриленко, потім Мар’ян) шкіряна куля все ж затріпотіла у сітці воріт. Автором став Василь Дереш – 1:2. Після цього гра стала ще цікавішою – господарі перехопили ініціативу і раз по раз накочували хвилі атак на ворота соколят (прибавилось роботи Дмитру Бакоті, котрий активно награється з поглядом на наступний сезон). Найкращим випробуванням для нього став пенальті призначений на 66 хвилині (за чотири хвилини до кінця матчу) за гру рукою Степана Гавриленка…однак, капітан команди суперника пробив мимо воріт. Після цього гості перейшли на захисний варіант ведення гри, запускаючи в контратаку Дереша. На третій доданій арбітром хвилині (73 хв.) подібна атака завершилась тим, що Василя було збито з ніг під час виходу сам на сам з воротарем, а пенальті чітко реалізував штатний пенальтист команди гостей Мар’ян Дмитрук – 1:3. Своїм педагогам діти подарували найкраще, що могли – перемогу і масу позитивних емоцій. Від вчителів дітям – ЩИРА ПОДЯКА І ПОВАГА!!!

         Поєдинок дорослих команд – це було справжнє видовище, котре справжній вболівальник проводить на ногах. Адже те, що відбувалось на футбольному полі у Ланчині не могло залишити байдужим жодного любителя гри мільйонів. Склад команди гостей: Криска Іван, Магеровський Богдан, Середюк Володимир (Балабан Михайло, 85), Пилип’юк Андрій, Ерстенюк Андрій, Дмитрук Мирон, Балабан Ігор, Балабан Володимир (Янцюк Роман, 72), Попович Юрій, Дмитрук Юрій (Дмитрук Сергій, 51), Попович Іван.

Обидві команди з перших же хвилин, без розвідки, розпочали гру на зустрічних курсах, не затримуючись надовго в центрі поля. Водночас, захисна ланка суперників відзначалася надійністю, а гра в пас (один-два дотики) радувала око самого вибагливого глядача. Зазначу, що обидві команди тішили своїх глядачів красивими моментами гри (техніка, пас, моделі розіграшу м’яча…). Але, якщо бути до кінця відвертим, то господарі поля володіли ініціативою впродовж всього матчу. Моментами гості вирівнювали гру, але ігрова перевага все ж була на боці ланчинської команди. Охарактеризувати гру можна як таку, що носила характер стрункої дисципліни по позиціям і велася до одного гола, котрий і вирішив би долю матчу…однак, голів глядачі так і не побачили – 0:0. Такий результат задовольнив в першу чергу гостей, але нічия між двома найсильнішими командами Другої ліги – це до певної міри природнє явище.