"Прут" Делятин
Спортове товариство "Прут" - Делятин постало напереломі 1920-их і 1930-их років.Членами-основниками були п'ятнадцять осіб, першим головою - мгр. Степан Гарасимович, а душею товариства - здібний і відданий організатор молоді , кооператор Ярослав Колянковський. Гостинний дім його батьків правив за головну квартиру "Пруту" й місце зібрань для позамісцевих спортовців.
"Прут" став заборолом проти переходу нашої молоді до місцевого польсього спорту ("Стржельца"), вдержуючи її по нашому боці і спрямовуючи її в русло українського громадського життя.
Початки футбольної секції були важкі. Неправні 16-18-річні змагуни високо програвали проти згаданого місцевого польського клюбу і "єврейської"(випр.) "Гасмонеї". Інвентар на змагання доводилося випозичати від надвірнянського "Бескиду".
Але у наступних роках все пішло на краще. Започатковано постійні тренінги під проводом здібного тренера - Володимира Соколовського з Дори, декілька тренінгів перевів тодішній тренер "Бескиду" О. Новицький. Куплено власний спортовий виряд. Із заснуванням Українського Спортового Союзу в Станиславові "Прут"змагається в його лізі за чемпіонат і грає в цих боях порівняно немаловажну роль.
Крім футболу, діяльними в товаристві були ланки лещетарська,шахова,пінг-понгова й культурно-освітня, з драматичним гуртком, який прибутками зі своїх п'єс фінансував спортову працю. Діяльною була мандоліново-гітарна оркестра, ведено курси народних танків. Деякі члени "Пруту" згинули на Закарпатті, інші при Дивізії. Дальшими головами були: Бехметюк,Мигалюк,Ярослав Сербин, а останнім - відданий справам спорту д-р Корнило Ващук.
До цих даних мгра Гарасимовича д-р М.М.Небелюк додає образ одного проводу Товариства, який в особовому складі впродовж років майже не змінявся. Це, поза головою мгром Ст.Гарасимовичем,мгр.Іван Менделюк, інж.Вінтоняк, Мирослав Небелюк (тоді ще без докторського титулу), Ярослав Обрубанський, Олекса Небелюк і Дмитро Стефурак. Із футбольних змагунів вирізнялися: Д.Стефурак, Я.Обрубанський, Роман Небелюк, Микола Обрубанський, Іван Клим'юк, а далі, Гродзіцький, Масевич, Питюк, Абрам'юк і інші.
Згаданий д-р М.Небелюк говорить про дуже цікавий задум юних делятинських спорт-трегерів: поширити спортовий дух на доввколишні гірські села - Заріччя, Луг, Ланчин, Добротів, Білі і Чорні Ослави, Микуличин тощо. Але "...спорт по наших селах того часу був такою невидальщиною... в середовищі, яке не бачило ніякої користи і ніякого глузду в таких дітвацьких забаганках"...
За найчисленішу секцію "Пруту" цей інформатор рахує відбиванкову з великою кількістю дівчат. Літньою порою гри в відбиванку на зарінку, над потоком Коцюрчиком, ішли від ясного пополудня й до темної ночі. Зимою місце відбиванкового займав лещетарський спорт. В памяті інформатора лишилися одні змагання на 15 км, із стартом і метою перед Українбанком. Траса вела "цісаркою" через Солонець-Шевелівку-Любіжню і Марин Кут. Для дівчат лещетарський спорт був надто важкий, тому для них створено санкову підсекцію, яка втішалася великою популярністю як товариська розвага. "З'їжджали парами (хлопець і дівчина) - пише д-р Небелюк - справді елегантними саночками на трасі довжиною в три кілометри, що починалася на високому Посічу, під скарбовим лісом і круто закінчувалася серед міста, під школою"... В лещетарстві відбуто одні змагання в Ворохті з місцевими гуцулами. Про перемогу над вправними, обізнаними з тереном ворохтянами не могло бути мови - цілим успіхом було... віднайти назад дорогу до мети, чи пак, збірного пункту.
В сумі сум "Прут" не знімав з неба ніяких зір - не клав рекордів - проте, "як громадська установа добився значиних успіхів. Поперше, зорганізував довкола себе широке коло місцевої міщанської молоді обох статей, заінтересував її спортом і дав їй добру школу національного виховання. А,подруге, "Прут" спопуляризував спорт серед інтелигенції й широких народних мас, які перестали дивитися на спорт, як на щось негідне статечних людей"... (цитуємо слова д-ра Небелюка).
Коротко й ясно: Товариство проламало якраз той лід, що не дозволяв на початках 30-их років поширити спорт по довколишніх селах.
Але тоді, коли можна було братися до такого діла, нагрянула війна, а горезвісні "визвольники" зі сходу й заходу понівечили всі надбання і пляни дальшої праці.
Матеріяли подали:мгр. Степан Гарасимович, д-р Мирослав Небелюк
|
-->