Якщо у Романа Максим’юка ігрова кар’єра наближається до завершення, то у Петра Ковальчука – йому 28 травня виповнилося 25 років – сподіваємося, попереду ще багато цікавих сезонів. За взірець спортивного довголіття Петрові може слугувати його батько Ярослав, котрий повісив бутси на цвяшок лише на п’ятому десятку.
– Батькові насамперед і завдячую тим, що став футболістом, – розповідає оборонець криворізького «Кривбасу». – Він возив мене з рідного Середнього Майдану на тренування у Надвірну. Згодом я навчався в коледжі фізвиховання у тренера Володимира Довзія. Виступав за команду КФВ, юнацький склад «Тепловика». У неповні 17 років Микола Пристай запросив у «Прикарпаття-2». Та я був надто молодим, щоб закріпитися у професійній команді. Відтак продовжив виступи у «Бескиді», з яким став «бронзовим» призером обласного чемпіонату.
– Тим часом «Прикарпаття-2» у другій лізі замінила «Чорногора»…
– Так, і її наставник Юрій Шулятицький не втомлювався запрошувати мене у команду. Зрештою, я погодився. Два з половиною роки, проведені в «Чорногорі», згадую з теплотою. Ми, молоді, вчилися грати у футбол, а боротьба за виживання, як виявляється, лише гартувала нас. А скільки гравців залишилося у професійному футболі! Годзюр, Плехтяк, Сімка, Худоб’як, Яневич, Новак, Сендецький… Та й інші не загубилися. Вважаю, що «Прикарпаття-2» і «Чорногора» виконали свою місію.
– Згодом ти з групою інших «чорногорівців» поповнив лави «Спартака».
– Спартаківський період також був неоднозначним. З одного боку, в нас зібрався доволі цікавий колектив, майже повністю сформований з молодих місцевих футболістів. З іншого – дошкуляли фінансові проблеми. Коли стало зрозуміло, що єдиним порятунком для команди є продаж її лідерів, вирушив на оглядини. Активно сватала алчевська «Сталь» (на той момент клуб вищого дивізіону), але туди мене не відпустили. Натомість побував у «Зорі» та «Карпатах», однак тренерам цих колективів я не підійшов. На відміну від наставників «Кривбасу».
– І вони не пожалкували…
– У першому ж матчі у Львові я забив гол і допоміг своєму новому колективу вибороти нічию – 1:1. Казали, що після поєдинку «Карпати» пошкодували, що не залишили мене у складі… Вдалий старт додав впевненості. Я відчував довіру тренера і партнерів. Можливо через це і проблем з адаптацією не було. Шкода, що наступний сезон розпочався для мене з травми. Я надовго втратив місце в «основі». Однак не панікував, наполегливо працював на тренуваннях і врешті-решт повернувся до стартового складу. Контракт з «Кривбасом» у мене діє до кінця року.
– Гол у ворота «Карпат» так і залишається єдиним у твоїй біографії. Навіть у «Чорногорі» і «Спартаку» ти не забивав.
– Голи – не мій профіль. Для цьо-го є нападники, а я – оборонець.
– Як тобі живеться в одному з найбільших міст країни?
– Мешкаю на клубній базі. Вона розташована в центрі Кривого Рогу, тож винаймати квартиру немає змісту. З усіма партнерами підтримую дружні стосунки. Навіть у тих хлопців, що приходять у «Кривбас» з «Дніпра», немає й натяку на зірковість. До речі, наприкінці сезону в «Кривбасі» дебютував вихованець івано-франківського футболу Ігор Нагірний, а в молодіжній команді грає екс-коломиянин Ростислав Дяків.
– Про екологічну ситуацію в Кривому Розі розповідають легенди.
– Тут справді йдуть кольорові дощі. Про білий сніг немає й мови. Бувало, залишаю на балконі кросівки білого кольору, повертаюся, а вони вже червоні.
– І де твої одноклубники «поправляють» здоров’я?
– У теплих краях. Я ж люблю Карпати.
День-два у рідних краях неабияк мене підзаряджають. Особлива приємність – зустрічі з колишніми одноклубниками. Завжди відвідую матчі в Івано-Франківську та Надвірній.
Дев’ятирічним Петро Ковальчук вперше побував на поєдинку за участю гранда вітчизняного футболу – донецького «Шахтаря». Їхати далеко не довелося: в жовтні 1993-го «гірники» прибули на матч Кубка України до Коломиї. За місцеве «Покуття» тоді виступав батько Петра. Саме відчайдушний постріл Ярослава мало не з центра поля (завершувався основний час) у поєдинку з хмельницьким «Адвісом» і вивів коломиян на гірників. Тоді, звісно, ніхто й гадки не мав, що мине час, і Петро також вийде на двобій з «помаранчево-чорними»…
[url=http://www.wk.if.ua/]"Західний кур"єр"[/url]
|
-->