Збір велоспільноти відбувся у зазначений час. Кількість бажаючих цікаво та корисно провести недільний день приємно здивувала. Загалом кількість учасників склала 60 велолюдей. Спасибі гідрометеоцентру. Не обійшовся захід і без наших веловетеранів пана Мирона та пана Михайла. Як і в минулих заходах, до нас приєднались  велодрузі з Івано-Франківська та Богородчан. “ВелоСталкерам” з Станіслава дістались крім загального маршруту ще декілька “смачненьких” бонусів. Оскільки   потрібно було їх чимось зайняти корисним у проміжку  між потягом і велопоїздкою, то ми із задоволенням зробили для них тест-драйв маршруту для змагань з крос-кантрі. Особливу приємність зробив нам велодруг Богдан. В свій день народження він крутив педалі. Не залишився вдома чекати “волшебніка на голубом вертольотє і 500 ескімо”, за що він  отримав наплічник подарунків і оплески! Кого вітали оплесками 118 рук? Отож і воно.

     Після короткого інструктажу про поведінку на дорозі, план маршруту та ін. важливих повідомлень колона вирушила до водоспаду. Для тих хто вперше вирушив у таку подорож і не відчував у собі сил, знак “Пасічна” міг стати кінцевою точкою маршруту. Але після знаку “Пнів”, навіть у тих хто позичив велосипед заради поїздки (“сімнадцять років не їздив!”)))), відкрилось друге дихання і запрацював педальний моторчик. Ніхто не відступив! Загальна тривалість маршруту майже 20 км в один бік- стала для декого приводом повірити і в інші свої можливості. Крім подоланих 40 км маршруту буди й інші цифри- 3 пробитих колеса. І як завжди в такі ситуації потрапляють найменш досвідчені райдери, в яких як і можна було сподіватися, не комплект у ремнаборі))) Добре, що поруч є завжди досвідчені побратими, які і ключами допоможуть, і заплатками, і полагодити допоможуть. Дехто з знавців возить крім стандартного набору ще й “для друга”- дві камери. Тож наука є. Для всіх.

     Як і було анонсовано, під час нашої поїздки ми згадали про 200-річчя від народження Тараса Григоровича Шевченка. Під шум водоспаду бажаючі читали вірші Кобзаря. Та навіть заспівали “Думи мої, думи…” Такий додаток до поїздки у невимушеній атмосфері, без формалізму та “примусовки” виглядав щиро та… правильно. Читаймо, вчимо, думаймо. Яка там далі річниця?)))

     Не обійшлось, уже без традиційного “вогонь-мясо” та велорозмов. Ділилися планами, знайомились, фотографувались, мріяли про нові дороги… перепрошую, “маршрути”.

     Ну і після Бухтівецького водоспаду відважна частина екстремалів “зрізала” трохи маршруту хребтами. Софт-екстремали ж покотилася до Надвірни дорогою.

      Сподіваюсь всі дістались своїх диванів задоволені та в очікуванні нових велопригод! То ж до зустрічі.

більше фото тут

більше інформації тут