Ця людина добре відома в спортивних колах України. Євген Боднарук — заслужений тренер України (1997 р.), заслужений працівник фізичної культури і спорту (2004 р.), удостоєний державного ордена «За заслуги» III ступеня. А ще — майстер спорту з самбо (1980 р.), призер України. За цими цифрами — велика тренерська багаторічна праця у Надвірнянській СДЮШОР «Нафтохімік Прикарпаття» і чимало підготовлених спортсменів європейського та світового рівнів. Перш ніж розповісти про все це, згадаємо слова директора цієї школи Романа Теребушки: «Євген Боднарук — наш вихованець. Фанат своєї справи, тренер від Бога. Здається, спортивна зала — це його стихія, дім. У дітей вкладає всю душу, знання та досвід. Для них він як рідний батько, багатьом проклав дорогу до великого спорту. Та й СДЮШОР «Нафтохімік Прикарпаття» прославив на високих рівнях».

Народився на сході, а родовід — із заходу

- То це правда? — питаю пана Євгена стосовно  його характеристики від Р. Теребушки.

— Роман Михайлович перебільшує. Я намагаюся сумлінно виконувати свої обов’язки і при цьому дещо в мене виходило і виходить, є певні результати.

- Про вашу скромність мені вже казали, але краще перейдемо до головної теми нашої розмови. Близько трьох років тому по надвірнянському районному радіо, де була передача про життєвий і тренерський шлях Євгена Боднарука, прозвучало, що він родом зі східної України.

— Мої батьки родом із Тлумаччини, але я і старший брат народилися в місті Макіївці Донецької області. Річ у тім, що маму в ці краї послали на роботу за комсомольською путівкою. Згодом родина повернулася на івано-Франківщину назавжди, хоча брат через деякий час переїхав до Донецька, де живе й працює.

Попереду — кропітка праця

- То з якого року ви в Надвірні?

— Пригадую, що пішов у шостий клас СШ № 2, яку й закінчив. Далі — нафтопереробний завод, робота в залі спорткомплексу, служба в армії. Після армії директор ДЮСШ Роман Теребушка влаштував мене інструктором-методистом виробничої гімнастики на нафтопереробний завод. Вступив до Львівського інституту фізкультури, закінчивши який почав працювати тренером у нинішній спортивній школі. Отаке життя...

Чемпіонки

і призерки Європи та світу

- Тоді життя для вас по-справжньому лише розпочиналося. Попереду були кропітка тренерська праця, переживання на змаганнях за результати ваших вихованців, врешті-решт слава. Щодо слави, то чи пригадуєте той час, коли вперше підготували титуловану спортсменку?

— Це було 1994 року в столиці Єгипту Каїрі на чемпіонаті світу з дзюдо серед молоді. Галина Том’як виборола бронзову нагороду. До речі, нагороди такого рівня змагань з дзюдо незалежна Україна ще не мала.

- Здається, ви перші в області почали тренувати жінок-дзюдоїсток.

— Я разом з іванофранківцями Русланом Перетою та Ігорем Матійчуком. Сьогодні перший є директором ДЮСШ ФСТ «Україна», а другий — викладачем Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Вони продовжують тренерсько-викладацьку діяльність, тож ми між собою підтримуємо тісні стосунки щодо підготовки спортсменів високого класу.

- Ані в Перети, ані в Матійчука, зрозуміло, нема таких досягнень, як у Боднарука: майстрів спорту, заслужених майстрів спорту, майстрів спорту міжнародного класу, чемпіонів і призерів України, Європи і світу, Олімпійських ігор із самбо і дзюдо. Чи ви можете назвати їх усіх?

— Дай Боже, аби когось не забути. Це Алла Климович, Світлана Максим’юк, Олександра Насадюк, іванна Реміцька та її рідна сестра Уляна, Марія Семенюк, Ольга Лазорів, Олена Сайко, Олена Куницька, Віра Пінчук, Надія Кретова, Марія Остап’юк, Марія Полюк, Наталія Лебедєва, Наталія ільків, Олена Мусаєва. А от Марія Семенюк і Алла Климович ставали триразовими чемпіонками світу із самбо. Названі спортсменки — це переважно самбістки. і я їх готую разом із заслуженим тренером України Володимиром Наконечним і тренером Валерієм Корсуном.

Вершина — Роман Гонтюк

- Крім жінок, ви ще й чоловіків тренуєте. Усім відомий срібний і бронзовий призер Олімпійських ігор з дзюдо в Афінах і Пекіні Роман Гонтюк. Кілька років тому, коли я брав у нього інтерв’ю, він добре відгукувався про вас як про тренера, так і про людину. Повідайте нам, де знайшли цього хлопця, яким чином і завдяки чому ви піднесли його до таких висот?

— Десятирічного Романа у відділення дзюдо записав батько. Пояснював це тим, що по сусідству тренується хлопець, котрий неодноразово перемагав на обласних змаганнях. Спочатку Роман не дуже цікавився дзюдо, два роки пропускав заняття, але батько знову і знову повертав його до секції. Лише коли юнак потрапив до старшої групи, більше не обходив тренування стороною. і така наполегливість згодом принесла свої результати. Роман Гонтюк — триразовий чемпіон Європи серед молоді, срібний призер молодіжного чемпіонату світу, дворазовий призер чемпіонату світу серед дорослих і, як ви уже сказали, срібний і бронзовий призер двох останніх Літніх Олімпіад.

Головна риса характеру Романа — людяність. Прислухається до порад тренера, хоча одного разу після олімпіади в Афінах зізнався, що інколи подумки не погоджувався з тренерськими навантаженнями. Повна відмобілізованість у важких ситуаціях, прекрасне м’язове чуття під час виконання прийомів у поєдинках. Бувало, проведе прийом, який він ніколи не відпрацьовував, але побачив його на змаганнях.

- Після Олімпіади в Пекіні Роман Гонтюк, здається, десь загубився. Ось, наприклад, збірна України у вересні відбула до Франції на чемпіонат світу з дзюдо, а в її складі не було вашого вихованця. У деяких ЗМі пояснювали це тим, що в нинішньому сезоні він став лише переможцем Кубка Європи в Німеччині, а цього, мовляв, замало для поїздки на світову першість. Що з такого приводу можете сказати?

— Після Пекіна Роман деякий час відпочивав, тобто відновлювався. У 2009-му на змаганнах української студентської універсіади в Запоріжжі у фінальному поєдинку зазнав важкої травми. За кордоном довелося робити операцію. Відновившись, на одному з тренувань травмує плечовий суглоб — і знову операція. Пройшовши повний курс реабілітації, почав їздити на кубки Європи та світу. Однак з огляду на те, що через травми пропустив кілька європейських і світових змагань, його партнери заслужили більше прав для участі в чемпіонаті світу.

На тренерській нараді в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, на якій я як особистий тренер Романа був присутній, прийняли рішення: Гонтюка задіяти лише в кількох кубках світу для ліцензійного відбору на Олімпійські ігри в Лондоні. Тим паче, що до світового чемпіонату в одній ваговій категорії допускалися тільки два спортсмени. До того ж Роман перейшов у вагову категорію 90 кг, і тому тут перевагу віддали перспективним Валентинові Греку зДніпропетровська та Владиславові Синявському із Запоріжжя.

- Але ці дзюдоїсти нічого не завоювали, а ось Роман міг здобути якусь із медалей на світовій арені, і Україна виглядала б належним чином. Зрештою, облишмо це, а які в Гонтюка результати в боротьбі за здобуття ліцензії на Олімпіаду-2012?

— Він уже взяв участь у трьох Кубках світу: в Улан-Уде (Монголія) виборов третє місце, в Баку (Азербайджан) — «пролетів», а недавно теж нічого не добився в Арабських Еміратах, де вкотре спіткнувся на азербайджанцеві.

Росте перспективна молодь

- Роман Гонтюк на сьогодні — ваша тренерська вершина. А чи є серед теперішніх вихованців перспективна молодь?

— Звичайно. Скажімо, Анна Тимків 1995 р. н. була срібним призером Кубка Європи, днями завоювала «бронзу» на молодіжному чемпіонаті світу в Ризі. Серед юнаків слід відзначити двох братів —  Мар’яна та Івана Пилип’юків. Досить здібний Олександр Галушка, котрий неодноразово демонстрував свою технічну майстерність, фізичну вправність на обласних і всеукраїнських змаганнях. Сніжана Дутка з Калуша, яка тренується в нашій школі, виборола перші та другі місця на чемпіонатах України серед кадетів.

- Пане Євгене, для підготовки спортсменів високого класу потрібні великі кошти, а ми знаємо, з якими труднощами доводиться їх вибивати. Маючи такий потужний фінансовий «дах», як «Нафтохімік Прикарпаття»», можливо, вам живеться легше...

— Загалом гріх нарікати... Велику фінансову підтримку нам надає ПАТ
«Укрнафта». Саме завдяки цьому акціонерному товариству Роман Гонтюк зміг взяти участь у всіх відбірних змаганнях до двох Олімпійських ігор. А основним нашим фінансовим спонсором є ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Не забувають про нашу школу і допомагають райдержадміністрація та управління спорту облдержадміністрації.