Як писала того року газета "Західний кур"єр"футбольна кар’єра Василя Чіха розпочалася у шостому класі. Примостившись у кузові вантажівки, котра везла команду рідного йому села Парище, що на Надвірнянщині (Василь Дмитрович з гумором називав малу батьківщину Парижем), на виїзний поєдинок, він і гадки не мав, що доведеться виходити на поле разом з дорослими дядьками. Та вже на місті виявилося, що гравців не вистачає, а Чіх навіть форми не мав. Футболку дали, а от взуття… Довелося грати у тому, в чому приїхав. В черевиках чи сандалях – через багато років Василь Дмитрович вже пригадати не міг. У тому, що він здатен грати на професійному рівні, Чіха переконав Степан Рибак, з яким разом виступали у «Ждановці» з Отинії. Найпам’ятнішим і найприємнішим футбольним днем Василь Дмитрович називав 15 травня 1980 року. Саме тоді він вперше приміряв футболку івано-франківського «Спартака» у товариській зустрічі з «Шахтарем» із Бая-Маре (Румунія), містом-побратимом нашого обласного центру. У своєму дебютному сезоні у першій лізі СРСР він у 29 матчах відзначився чотири рази! Наступного року футбол приніс йому і найбільше задоволення, і найбільше розчарування. В лютому 1981 р. у матчі групового турніру франківці на полі стадіону «Авангард» в Ужгороді зуміли стримати натиск столичного «Динамо» (0:0), а от у листопаді інша нічия, проти іншого «Динамо», зі Ставрополя, – 2:2 завдала чимало болю, адже «Прикарпаття» вибуло з першої ліги. Також грав у «Вілії» з Бричан, хмельницькому «Поділлі», коломийському «Покутті», надвірнянському «Бескиді». Визнавався кращим гравцем фіналу кубка «Золотий колос» в Молдавії у 1977 р. і фіналу кубка «Робітничої газети» у 1986-му у складі надвірнянської «Бистриці». За "Прикарпаття" Чіх провів п'ять сезонів у першій та другій лігах, зіграв 153 матчі, забив 10 голів. За Покуття" Чіх зіграв 60 матчів і забив 10 голів. З нагоди цієї події в Коломиї відбувся прощальний матч Василя Чіха, в якому зустрілися "Покуття" і Прикарпаття". Коломияни виграли з рахунком 2:1.Але доля розпорядилася інакше: залікувавши травму коліна, Василь не зміг себе уявити поза межами футбольного поля і погодився ще пограти за рідну надвірнянську "Бистрицю". І знову новий успіх: разом з своїми товаришами по команді Чіх в 1992—1993 роках допоміг "Бескиду" (нова назва "Бистриці") здобути путівку в перехідну лігу українського футболу. Потім грав переважно у ветеранських турнірах а також за рідне Парище,в якому був ще й спортінструктором.В 2007 році парищенська команда "Колос" юнаки під його орудою зайняла перше місце в 1 лізі району,у комплексному заліку команда була другою.Ось таким запам"ятали його світлини...
Людей на цю подію зібралось чимало.Спочатку була Служба Божа в місцевій церкві,потім ходили на цвинтар до могили.Сам турнір розпочався з святкового параду команд,які пройшли від сільської ради до стадіону під звучання футбольного маршу.В турнірі виявили згоду виступити п"ять команд:ветерани с.Парище, району, "Бескиду", "Покуття"Коломия та "Спартака" Івано-Франківськ.Коли команди вишикувались на стадіоні,під звуки гімну підняли прапор України.Ведучими на урочистостях були: директор місцевої школи Микола Левицький і двоє кращих учнів школи,які розповіли про видатне спортивне життя свого земляка Василя Дмитровича Чіха.Від гостей виступили заступник голови обласної федерації футболу Василь Луцький, сільський голова с.Парище Марія Рябченко,депутат райради Ігор Білоган, начальник відділу у справах сім"ї молоді та спорту Василь Завадський заслужений тренер України з футболу Петро Кушлик.Перший матч розпочався з удару,який виконав онук Василя Дмитровича.Всі матчі проходили по 15 хвилин,кожний тайм.Глядачі побачили досить цікавий футбол,в деяких матчах основоного часу було замало щоб визначити переможця,пробивалися одинадцятиметрові удари.До фіналу ввійшли команди "Спартак" і "Покуття".Після запеклої боротьби перемогу з рахунком 2:0 святкували ветерани івано-франківського "Спартака".Онук вручив їм кубок,грамоти і медалі.Інші учасники турніру отримали пам"ятні медалі та грамоти.
-->